Главная » Статьи » Литературная страница

Елена Коньшина Видзчисьтöм пантасьöм (сказка-быль)

Алёшка вöлi визыв зоночкаöн: одз асывсянь сёр рытöдз сёйтöг вермис меряйтны деревняись улицаэз. Сюйыштлiс жö карманö нянь тор, но дыр кежö разь сiя тырмас: горт посöдзсянь соседдэзлöн пустöй керкуöдз, кöда сулалiс нач вöр дорас, и кытöн важын ни некин эз ов, а зоночкалöн татöн вöлi штаб. Неöтпыр бабыс öвлiс зоночкаöс: «Тэ эн ветлöт öтнат эта керкуö, мало ли мый вермас лоны. Сэтöн важын ни некин оз ов. Да и вöр дорас, шуöны, повзьöтчö пö». А Алёшалö эшö интересножык лоö: «Висьтась, баба, кыдз повзьöтчö. Тэ ачыт повзьылiн или кинкö висьтасис?» « Мый тэ, мый тэ, – пернапасасис пöрись инька, – ась Ен оз шу меным адззывны тöдтöмсö. Меным гленитчö быдöс сiя, мый ме гöгöрын, мый ме адзза да мыйöн ола. Эта чапкöм керкуын не öтпырись ни казявлöмась – кинкö ветлöтö, висьтасьöны уна йöз и миян деревняись, и ордчöн посадiсь. Но ме эг адззывлы, сiдзкö, нем ог тöд».
Дыр и дыр Алёша думайтiс баблöн висьталöм вылын. Кынымись ни сiя вöлi аслас штабын, а эз тай некин повзьöтлы, сiдзкö, весь баитöны, и немись сiя оз повзьы, и штабсö ассис оз чапкы.
Öтпыр зонка аслас мöдöдз оланiнö мунiс рытöн ни. Гортiсь петöм вотöдз перыта тэчис котомкаö зелёнöй лук, бутылка йöв да кык шöрöм нянь. Эз вунöт сiя босьтны сьöрас и Матвей дядьсянь меддона козин – бинокль, кöдö дядьыс вайис сэк, кöр локтiс армиясянь.

«Вот, дона племяш, этö бинокльсö козьнала тэныт, кыдз миян Родиналöн лоан дорйисьлö, быдмы и ло настоящöй солдатöн», – висьталiс Матвей дядь да малыштiс зоночкалiсь кудриа руд рöма юрсисö. Эттшöм дона козинöн зоночка öнi ни чувствуйтiс асьсö дорйисьöн. Сысянь и пыр сiйö кыскавлiс сьöрас. Штабö мунöм вотöдз нёдджöвтыштiс öшынö. Син вылö усис лöз-сьöд рöма кымöр, кöда эшö ылын, но тöдчис, что катыльтiс-локтiс деревнялань. «Но и мый, – шуис аскöттяс зонка, – ме эд лоа крыша увтын. Кöть и пондас зэрны, ме дынöдз зэрыс оз сидз».
Том дорйись чапкис пельпоннэз вылö важ кофта, мед кышавны сiйö, кöр лоас ыркыт, да петiс öтöрö. Посöдзын орсöтчыштiс Мурзик канькöт. Ыбöс дорын ни öвтыштiс каньлö киöн и котöртiс аслас таинственнöй позö.
Алёшалöн штабыс вöлi керку посöдзын. Сылö эта местаыс гленитчис медöддьöн диван шогья, кöдö татiсь одзза олiссес абу нöбöтöмась сьöраныс. Талун татöн эз ни вöв буса, кыдз медодзза лунас, кöр зоночка быд пельöссö чышкис посöдзись адззöм росöн. Диван вылö ольсалiс важ вевтöс. Сэтчö жö сувтöтiс керкуись адззöмö табурет. Этадз сiя лöсьöтiс аслыс наблюдательнöй пункт. Табурет вывсянь Алексей видзöтлiс бинокль пыр, мый керсьö матiсь керкуэз гöгöрын, кин локтö вöрсянь, нето мунö турунавны, тшакла или ягöдла. Да и етша разь туйис мый казявны бинокль отсöтöн. А кöр мыдзлывлiс сулавны, сэк пуксьывлiс диван вылö, но дона козинкöт эз торйöтчывлы, кöть и адззис дзик асисс керку дорсö да вöрлiсь пондöтчансö.
Талун Алексей сiдзжö пондöтчис видзöтны табурет вывсянь, но недыр мыйись сьöд кымöр вевттис быдöс енöжсö, и öтöрын пондiс кульны- зэрны. Кымöрлiсь мунöмсö видзчисьöм коста зонка ляпкöтчис диван вылö. Не бинокльöн ни, а просто сiдз видзöтiкö ва воттезöн тырöм öшынö зонка думнитчис: «А кин жö сiя тöдтöмыс, кöда вовлö эта керкуö? Ой, мыля ме думайта эта йылiсь, – пондылiс вашöтны ас дынiсь неколана думасö Алёша, но эз вермы. – Кöть и локтас, ме ог и повзьы. Эд ме быдма повтöм дорйисьöн». Сэсся, синнэз куньöмöн ни, уськöтiс тöдвылö Матвей дядьлiсь армия йылiсь висьттэз и эшö уна мый мöдiк думышшез. ..
Кöр дзуркнитiс керку ыбöс, Алексей эз повзьы. Да и кöр мыччисис порог вылас кузь тоша, дзор юрсиа, вылын мыгöра пöрись дед, зонка тожö примитiс сiдз, кыдз бытьтö тöдiс этö дедсö пыр. Кузь тоша морт локтiс зоночка дынö да малыштiс юрöттяс. «Тэ бы тöдан кин ме сэтшöмыс? Öнi ме тэныт висьтася и асьö, и семьяö йылiсь.
«Этö вöлi стрась важын кадö ни. Миянöс шувлiсö коми чуддэзöн. Семья вöлi ыджыт. Быдöссö мийö вöлiм квать вон-богатырь: Юкся, Пуксипи, Чурак, Пелым, Чазь, Бач. Семья вöлi дружнöй. Мийö уна вöралiм, чериалiм, дорйим ассиным оланiн лёк отирсянь. Öтiк кадö локтiс миян вöррезö роч Степан атаманнэзкöт да пондiс розоритны миянлiсь каррез. Мийö воннэз стенаöн сувтiм дорйыны ассиным горт. Уна и вир сэк киссис. Вийисö миянлiсь Юксясö, медпöрись воннымöс, но атаманнэсö сёжö сэк мийö вашöтiм. И Степаныс пуксис аслас святöй плот вылö да кывтiс – пышшис Кама кузя. Эта керку местын миян вöвлi кöркö гортным. Сыын быдмис не öтiк поколеннё. Уна годдэзсянь гортным важмис да киссис. А сы туйö строитчисö нач мöдiкöсь. Олiсö витдас год мымда, а сэсся пондiсö овны татöн лёк сьöлöмаöсь. Менö ыстiсö татчö дорйыны местасö лёк морттэзсянь. Сiйöн ме и отсалi, мед нiя мунiсö татiсь. А öнi вовлывла шоча дзир местаас». Алёшка кывзiс кузь тоша дедсö да дивуйтчöмöн юалiс:
– А тэ мыйлö öнöдз татчö вовлан, эта эд не ни тэнат керкуыт?
– Да вот видзчиси, кöр тэкöт пантася да висьтася ассим историясö, мед тэ ни быдман да строитчан татчö. Тэ эд, кыдз ачыт асьтö шуан, дорйись, вот и дорьян коми богатыррезлiсь важ гортсö.
– Но эд ме эшö учöт.
–Кадыс перыта чулалö, он и казяв, кыдз быдман. Эн вунöт дзир миян пантасьöм йылiсь,– ыбöсланьö мунiкас ни висьталiс тöдтöм богатырь.
– А кыдз тэнö шуöны, эн эд висьтав?
– Ме Чазь,– шынньöвсорöн висьталiс пöрись морт да петiс ыбöс сайö.
Кöр Алёшка осьтiс синнэзсö, эз вежöрт: вöт ли вöлi, нето быль вовлiс коми богатырь Чазь сы дынö. Но баснисис тöдвылас кольччис быд кыв. И кöр мунiс ни гортлань, видзöтыштiс аслас штабик вылö да думнитчис: «Ме тэнö некöр ог чапкы, и ась сыбöрын тэ лоан менам пырся ыджыт гортöн».

Елена Коньшина

Источник

Категория: Литературная страница | Добавил: Библиотека (02.11.2015) | Автор: Библиотека
Просмотров: 641 | Теги: Коми-Пермяцкая библиотека, Коми-Пермяцкий округ, коми-пермяцкие писатели, Елена Коньшина Видзчисьтöм пантасьö, Елена Коньшина | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]